Історія


Школа Святої Софії є першою початковою греко-католицькою школою України. Вона була заснована 2001р.Б. з благословення Владик УГКЦ Блаженнішого Любомира і Преосвященного Юліана Вороновського та при тісній співпраці зі Святопокровським жіночим монастирем Студійського Уставу УГКЦ!

Першими працівниками-ентузіастами Школи були Оксана Кочерган, о. Тарас Гринчишин, Ігор Бущак, Наталя Древняк, Оля Родич, Леся Пастушак, Галина Іллів, Ольга Баб’як. Вони разом з парохіянами Церкви Архистратига Михаїла, серед яких п. Богдан Трояновський, п. Люба Коцюбинська, п. Богдан Фляк, Надія та Андрій Морози, виявили бажання допомогти у становленні Школи, прагнули внести свій внесок у майбутнє українського католицького шкільництва. Віра, надія і бажання батьків виховувати своїх дітей у дусі християнської любові привели до Школи перших наших учнів. Це були Булачек Каріна, Войтухів Роксолана, Друль Устина, Кочерган Анастасія, Кушпіт Роман, Лісовська Анастасія, Матвіїшин Олена, Мороз Маркіян, Новицька Софія, Подоляк Меланія, Савчин Анастасія, Стецько Катерина, Хмиз Мар’яна, Чорнописький Роман, Юрочко Анна. Неоціненну допомогу надали Школі сестри – студитки: це приміщення колишнього монастиря бенедиктинок і жіночої бурси при ньому. Саме у цій пам’ятці архітектури XVI – XVII століття з неповторною аурою старовини і таємничості, розташувалась Школа Святої Софії. Учнів Школи взяли під свою духовну опіку тодішня ігуменя с. Олександра Паучок, с. Ірина Бекеш, а пізніше с. Георгія Припутницька і с. Ольга Купчак. Ці люди своєю вірою, любов’ю, молитовним духом наповнювали перші, ще необжиті після довгої пустки незатишні кімнати Школи. Школа перейняла ці історичні приміщення у жахливому стані. Побутові умови були, можна сказати, нереальними для початку ХХІ століття: опалення пічне, відсутність санвузлів, харчоблоку. В кімнаті, де учні харчувалися перший рік, було відсутнє опалення. Звичайно, діти не могли перебувати в таких умовах. У вересні вони навчались у катехитичному залі монастиря . І лише пожертва одного з батьків дозволила довести класи і інші приміщення до належного стану, зробити туалети, провести воду; встановити умивальники та ін. Духівник Школи отець Тарас Гринчишин, з перших днів своєї присутності в Школі творив неповторну атмосферу любові, довіри, взаємодопомоги і радості. Літургії, сповідь, реколекції та просто підтримка працівників, учнів і батьків Школи своєю усмішкою і розумінням були щоденною працею о. Тараса. А крім цього не цурався отець праці маляра, столяра, завгоспа, сантехніка, двірника тощо! Крім виховання у дусі християнських цінностей, яке є пріоритетом Школи, були вибрані нові, особистісно-орієнтовані, педагогічні методики, загальні засади яких викладені в праці Оксани Винницької «Лицем до дитини. Індивідуалізація навчання в початковій школі».

Перші вчителі, що стали згодом заступниками директора з методичної і навчальної роботи, п. Наталя Древняк-Сарабун і п. Галина Іллів доклали чималих зусиль для організації в Школі відповідного навчального середовища: опрацювали і систематизували безліч методичних матеріалів; розробили й провели ряд семінарів, де навчали нових методик вчителів Школи. Без їх самовідданої праці Школа ніколи не стала б такою любленою учнями, такою відкритою до нового і готовою ділитись з іншими. Школа ніколи не проводила реклами, але і без неї кількість учнів стрімко зростала. Сьогодні наша спільнота працівників налічує 52 особи. Серед них: духівник Школи, 39 педпрацівників та інші працівники.

Оксана Кочерган, засновник школи